Навіть травма та 37-градусна спека не завадили рекорду
125 кілометрів та 620 метрів за 24 години -- саме на таке унікальне досягнення спромігся 60-річний українець Олександр Жосан. Ультрамарафон відбувався у Вінниці і мав статус відкритого -- у забігу взяли участь спортсмени з України, Німеччини, Польщі, Білорусі. Олександр Жосан не лише завоював золоту медаль, але й потрапив до Книги рекордів України. Дотепер жоден наш земляк у такому віці не міг зважитися на біг, тривалістю цілу добу!
-- Ми розпочали забіг о дванадцятій годині дня, коли надворі була аномальна спека, ділиться з нашою газетою враженнями новоспечений рекордсмен, -- Довелося стартувати при температурі плюс 37 градусів! Деякі люди в таку погоду ходити не можуть, а нам довелося бігти. Чесне слово, мене порятувала вода - постійно її лив на себе. А от пити багато не можна. Так кортіло випити півлітри чи літру води, але після цього навряд чи би витримав цілу добу бігти. Тож після кожного кола, себто після 1122 метрів, вживав півсклянки води і біг далі. Я полічив, що за добу випив близько 15 літрів рідини навіть попри те, що обмежував себе в споживанні води.
-- Що ще ви вживали під час виснажливого пробігу?
-- У такому ультрамарафоні помічними є розчин води зі сіллю, а дехто з учасників їв ложкою сіль і запивав водою -- щоб поповнити сольовий запас організму. Також ми змішували воду із медом, з лимоном і з чорною смородиною. Такі напитки дуже помічні у бігу. Іще ми пили спеціальні коктейлі із зеленню -- петрушкою, кропом.
-- Ях щодо харчування?
-- Я дуже не хотів зупиняти біг, бо після цього міг і не вийти на дистанцію. Тому довелося харчуватися бігцем. Вночі, звісно, їсти не дуже хотілося, тому лише перекушував бананом, кавуном, виноградом та іншими фруктами. А ось у денну пору чотири рази повноцінно харчувався -- брощем, рагу, картоплею, вівсяною кашою. Їду мені подавали у пластасові стакани, щоб я міг харчуватися у русі.
-- Чи виникало бажання зійти з дистанції?
-- Ні, такого бажання не виникало навіть попри неприємний сюрприз, який подарував мені забіг. О сьомій годині ранку, себто за п"ять годин до завершення ультрамарафону, я сильно натер мозоль. Натер так, що він луснув. Відчував нестерпний біль, але все одно продовжував бігти до омріяної мети. Так, внаслідок травми мій темп впав, тому за добу я подолав 125 кілометрів, хоч планував цілих 150 кілометрів. До речі, під час пробігу я вже не відчував болю, а після фінішу пережив страшні муки.
-- Скільки часу і як ви готувалася до цього випробування?
-- Ось уже тридцять років я займаюся легкою атлетикою. За моєю спиною аж 45 марафонів. Та одного разу збагнув, що участь у марафоні стали нецікавими. Захотів підняти планку амбіцій. Подолав сто кілометрів. Тепер зважився на цілодобовий біг. Перед мною було складне завдання -- підготуватися не лише до цілодобового бігу, але й до бігу в аномальну спеку. Тому-то я все літо тренувався в обідню пору, щоб організм звик до високої температури. Розпочинав забіги о сьомій ранку і біг до 16 чи 17 години. Мій робочий тиждень був дуже важкий. У понеділок долав 50 кілометрів, а від вівторка до суботи щодня біг від десяти до 20 кілометрів. За дві доби до початку ультрамарафону я цілком припинив тренування і просто відпочивав.
Також важливо було правильно харчуватися у підготовчий період. Учасники марафонів аж два тижні споживають лише білки -- курятина, горіхи, курагу, а за три дні їдять тільки вуглеводні -- макарони, банани, мед, родзинку. А що я біг не марафонську дистанцію, а майже утричі більшу відстань, то не хотів три дні "сидіти" на макаронах, тож, фактично, ні в чому собі не відмовляв. На щастя, таке харчування і підготовка дозволили мені витримати 125-кілометрову дистанцію.
-- Чи відчуваєте ризики для здоров"я, витримуючи такий неймовірно великий обсяг навантаження?
-- Я вважаю, що значно більший ризик -- це лежати на дивані і пультом перемикати канали телевізора. Ще більший ризик -- курити цигарки і напиватися горілкою. Я не палю, а спиртне вживаю лише по великих святах і не більше сто грамів добротного коньяку. Мені подобається стиль мого життя. Постійно рухаюся і почуваюся добре. Головне -- бути впевненим, що твоя улюблена робота корисна. Біг -- це молодість.
Бігтиму завжди. От після 125-кілометрової дистанції відпочину три дні і знову візьмуся за старе. Тепер у мої плани входить пробігти безперестанку упродовж двох діб. Вірю, що цю планку візьму уже наступного року. Трохи побував у світах і був приємно вражений тим, як 80-річні дідусі активно бігають марафони. Ось з кого усім нам слід брати приклад. Хочемо довго жити -- бігаймо. Я радий, що є взірцем для своїх дітей та онуків.
Олег ЗУБАРУК, газета "Експрес"